Ішов до Бога на Божий зов
До Батька линув, мов те дитя
Промовив щиро… нарешті… знов…
«Прости мене за моє життя…»
10 комментариев к “Автопортрет (укр.)”
Оставьте комментарий
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.
Ішов до Бога на Божий зов
До Батька линув, мов те дитя
Промовив щиро… нарешті… знов…
«Прости мене за моє життя…»
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.
Корото а як объемно, Чудово сказано. Добра Вам!!!
Дякую!
Понравилось!
Несколько лет случилось жить в Украине,
Украинску мову розумию.
Спасибо
Дуже дякую за відклик! Радий, що сподобався вірш.
dosyt oryginalno,pravdyvo i poetychno.
SHchyro dyakyuyu.Vidguk napysav takozh ne poet i duzhe shozhiy z geroyem tsyogo korotkogo, ale zmistovnogo virsha.
Я цей вiрш довго виношував, поки не знайшов саму есенцiю моїх думок, моїх дiй, мого єства. Це є нiби моє власне гасло 🙂
С хр.л.и.ув.,
Богдан
Мир Вам, через Галину нашла Вам адрес. А начну с вопроса по стиху.
Так як це все ж було? Чи нарешті, чи знов…
Простите за нападки с певой строки… а вообще я мирная.
Промовив… «нарештi» (пiдкреслює внутрiшню боротьбу с самим собою) «знов» (пiдкреслює факт, що це не перший раз). Радий вашим вiзитам!
С хр.л.i.п.,
thebogdan
Чудовий автопортрет…
Ми не близняшки часом?
Усе може бути… Дякую, що зайшли.
С хр.л.и.ув.,
thebogdan